ANDJI NISHARIM,
Украина, Киев
Автор и исполнитель христианских песен
и инструментальных композиций.
Не женат.
Поэзия - это удивительный дар от Господа
выражать состояние души человека.
Влюбленность - это удивительное состояние:
Когда заканчивается Проза, - начинается Поэзия.
Когда же Поэзия достигает вершины, - начинается разговор Двух Сердец.
Верю, что когда Бог создавал Вселенную, - это была прекрасная Поэзия, Его Мудрости, Мечты, Желаний и Его совершенной Любви. !!!
ICQ: 364256917 e-mail автора:STELS-911@bigmir.net или Nisharim@ukr.net
Прочитано 5368 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4,75
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Воистину верно: "Теплый Дом" - это Дом Божий !.
А камин - это теплое присутствие Бога в нашей жизни,Его теплота, которая нас согревает...
На первый взгляд - это обычные стихи о внутренних переживаниях, душевного поиска.
Но,как много значат эти строки.
Стоит только несколько раз прочесть, и уже вырисовывается определенный образ произведения.
великолепные стихи.
Безусловно в этом что-то есть.
И чем проще, тем доступнее к Душе ищущей и жаждущему сердцу. !!!!!
Ирина Фридман
2005-10-19 07:44:52
Камин это не плохо... Только пасмурно на улице... а дома не так тепло как перед камином.
Грусть навивается....
Спасибо за тёплый стих... Комментарий автора: Теплоты Вам и семейного уюта !
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
