Человек в своей "суперпозиции"
Лишь возможность, не аксиома.
Пилатовское ecce homo
Ему надо еще доказать...
Но нельзя у него и отнять,
Что авансом он сын Царя.
Хоть, в реальности сын Адама.
Ну а в чем-то он брат обезьяны.
Последователь Каина. Приверженец Хама...
А кто из нас без изъяна, а?
... Тому и дано только право
Всех нас кАмнями закидать...
Но Он рядом сидит пред тобою,
Что-то снова рисуя в пыли.
За глупость твою заплативший кровью,
Тихо шепчет тебе: "Ладно, иди..."
Еракли Носков,
Россия
"чувствуешь,
что люди плохо слышат тебя,
что нужно бы говорить громче, кричать.
А кричать — противно.
И говоришь все тише и тише,
скоро можно будет и совсем замолкнуть".
А.П. Чехов
"Вы думаете все так просто?
Да, все просто, но совсем не так"...
Альберт Энштейн
Прочитано 4523 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Благословляйте детей! - Вечерская Наталья Как-то я отдыхала на берегу моря и рядом со мной остановилась очень приятная семья: мама, папа и мальчик лет около 4-х. Погода была отличная, детишки купались в море.
Папа мальчика позвал сына купаться, но тот почему-то боялся. И с этого момента рядом со мной раздавались слова :"Ты трус! Ты трус!". На следующий день продолжалось то же самое. Я была в ужасе: папа, сам того не понимая "благословлял" сына на трусость на всю оставшуюся его жизнь...
В старину (жаль, что это мало практикуется сейчас) без родительского благословения не женились...
Родительские благословения и молитвы сохранили многих детей живыми в годы войны.
Как много силы в родительском слове!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
